СЕРІЯ: Пригоди казок

ЖАНР: дитяче фентезі

РІК: 2021

ВИДАВНИЦТВО: Мультимедійне видавництво Стрельбицького

АУДИТОРІЯ: 12+

КІЛЬКІСТЬ СТОРІНОК: 92 стор.

МОВА: українська

ГОЛОВНІ ГЕРОЇ
КАЗКИ
 

АНОТАЦІЯ

Історія розповідає про те, як: Котигорошко, Івасик-Телесик, Майстер Іванко, звірі з казкової Рукавички, морська красуня Царівна, Сірко, Коза-Дереза ​​і Лепрекон, який випадково потрапив не в свої казки – намагаються відшукати свого мальовника. Мілош Ярович подорожує країнами Європи, вивчаючи місцевий фольклор. Але під Києвом губиться ціла папка з героями українських казок та одним вередливим Лепреконом. Так починається пригода, під час якої казкові персонажі знайомляться з відважною дев’ятирічною дівчинкою Сашою, яка допомагає героям українського фольклору відшукати мальовника. І все було б добре, якби не підступний директор старого пересувного цирку містер Бон-Бон. Він бачить в казкових героях вигоду для себе, та починає переслідування. Але Саша не відступає. Вона допомагає новим друзям подолати шлях повний пригод від Києва до Львова, де вони знаходять Мілоша Яровича.


ГОЛОВНІ ГЕРОЇ

Саша відважна дев’ятирічна дівчинка, яка допомагає  намальованим героям народних казок, які ожили, відшукати свого художника.

Саша завжди контролює свої бажання, добре вчиться, а Інтернету воліє книги в твердій палітурці.

Містер Бон-Бон вередливий директор старого мандрівного цирку. Він хоче отримати в свою трупу незвичайних дітей і звірів, що говорять.

Маленькі чорні очі містера Бон-Бона хитро спостерігають за оточуючими з-під вицвілого капелюха, схожого на трикутку Наполеона. Під стать незвичайному головному убору на чоловікові надіті: короткий фрак брудно-помаранчевого кольору, штани в яскраву смужку, зелена жилетка і посіріла сорочка. А товстий шар пудри на обличчі приховує вікові ознаки.


КАЗКИ

Котигорошко – легендарний богатир з українського фольклору.

Був собі один чоловік, мав шестеро синів та одну дочку. Пішли вони в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід. Вона каже.

— А де ж ви будете орати? Я не знаю. Вони кажуть.

— Ми будемо тягти скибу від дому аж до тії ниви, де будемо орати,— то ти за тією борозною і йди.

Поїхали.

А змій жив над тим полем у лісі та взяв тую скибу закотив, а свою витяг до своїх палаців. От вона як понесла братам обідати та пішла за тією скибою і доти йшла, аж поки зайшла до змієвого двора. Там її змій і вхопив.

читати далі

Майстер Іванко – казковий майстер, який може змайструвати що завгодно з чого завгодно.

Починається казка за царя, котрий вигадав собі змайструвати з одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх цього. Дає він три вози золота тому, хто таке зробить. Айбо хто не зробить — одповідає своєю головою. А ота дошка не має бути більша, як три метри.

Приходили з цілого світу майстри. Але ні одному не вдалося догодити цареві, і всі заплатили своєю головою. читати далі

Івасик-Телесик – кмітливий хлопчина однойменної казки.

Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:

— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка! читати далі

Коза-Дереза – козочка, яка раз у раз промовляє свій вірш.

Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла! читати далі

Пан Коцький – кіт ненажера з однойменної української народної казки.

В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати,— нехай лучче в лісі ходить». читати далі

Рукавичка – казка про те, як: Кабанчик, Мишка, Ведмедик, Лисичка, Вовк, Зайчик і Жаба сховалися в одній рукавичці.

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.

От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:

— Тут я буду жити!

Коли це жабка плигає та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка. А ти хто?

— Жабка-скрекотушка. Пусти й мене! читати далі

Сірко – нещасний пес, якому довелося хитрістю повертати до себе довіру господарів.

В одного чоловіка був собака Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього вовк та й питає:

— Чого ти тут ходиш?

Сірко йому:

— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут. читати далі

Казкова царівна – красуня з казки «Золотий птах і морська царівна»

Був один цар та мав три сини і золоту яблуньку. Але він рано встає, та й зараз рахує яблука. І хоча рахує він кожного ранку, а вже не стало одного. От старший син каже:

— Татку, ану я буду вартувати, хто то наші яблука обриває.

І виліз на яблуньку та й сидить. Сидить, сидить і задрімав. читати далі

Лепрекон — герой національного ірландського фольклору. Лісові мешканці, які виконують бажання, але натомість забирають мізки.

— Віллі! Віллі! — кричала повненька, але симпатична жінка, витираючи руки об брудний фартух, — Віллі, йди вечеряти!

— Іду вже, іду… — відповів рудий підліток, скрипнувши хвірткою. — Сьогодні щось смачненьке чи як завжди?

Жінка посміхнулась і, докірливо похитавши головою, легенько ляснула жартівнику невправний потиличник.

— Що, страв заморських на вечерю хочеться, як у лорда нашого? Ото підростеш, може, на службу до нього візьмуть. Будеш мешкати у замку. Може, й мені чогось перепаде. А поки будьте ласкаві їсти картоплю.

Жінка поставила на стіл тарілку з двома картоплинами маленького розміру, що димилися.

Віллі не міг чинити опору суворому погляду матері. Тим більше вона й так вже напевно здогадувалася … читати далі

Всі матеріали на даному сайті захищені авторськими правами.

— Служба … — бубонів Віллі, без ентузіазму колупаючи картоплини. — А я, може, сам хочу бути лордом. Жити в замку, їсти від пуза і нічого не робити.

Куріпки там, м’ясо щодня, ці, як їх, устриці …

Спостерігаючи за монотонним голосом хлопчика і пильним поглядом, яким він свердлив картоплю, створювалося враження, що він хоче змусити її перетворитися на щось із перерахованого вище, на її, картоплин, вибір.

— Устриці, дурню! — Розсміялася жінка, погладивши руду маківку. — Їж давай краще. Мріяти за столом шкідливо.

Хлопець замовк, зосередившись на остогидлій їжі.

— Мам … — сказав він, завершивши трапезу.

— М?

— А ми могли б бути багатими та жити в замку? Ну, чи у місті?

— Якби народилися в замку чи в місті, то звісно, — посміхнулася жінка, спостерігаючи задумливим поглядом, як краплинки дощу, що раптово почався, котяться по склу, прагнучи скоріше досягти лона матері-землі, щоб потім колись знову злетіти в обійми небосхилу.

— Ні, я не про те … — мовив хлопчик, перериваючи материнські роздуми про колообіг води в природі. — Я знаю, як стати багатими. Знаю, як дістати гроші.

— Це звідки ти можеш таке знати? — Здивувалася мати.

— Ну, мені сказали …

Обличчя жінки стало серйозним.

— Хто? — спитала вона.

Віллі не міг чинити опору суворому погляду матері. Тим більше вона й так вже напевно здогадувалася … читати далі

Всі матеріали на даному сайті захищені авторськими правами.